Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А [Б] В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
бунчуковий
-а, -е, іст. Прикм. до бунчук.
|| у знач. ім. бунчуковий, -вого, ч. Почесне звання, що його українські гетьмани попервах надавали синам генеральної старшини і полковників, а згодом – відставним полковникам і полковій старшині.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: бунчуковий


матиме такий вигляд: Що таке бунчуковий