бенефіцій
-я, ч. 1》 В період раннього середньовіччя у Західній Європі – землеволодіння, яке дарував король (інший великий феодал) у довічне користування васалу за умови несення військової чи адміністративної служби.
2》 Послуга, пільга, привілей, що надаються власникові страхового полісу.