без
I прийм. , з род. в. 1》 Вказує на відсутність кого-, чого-небудь.
|| у сполуч. з ім. у род. в. Уживається як означення (предмета або особи).
|| у сполуч. з деякими ім. Уживається у значенні прислівника від відповідного іменника з префіксом без або не.
|| у сполуч. з абстр. ім. перев. із знач. дії або стану. Передає заперечення дії.
2》 Крім.
3》 у сполуч. з кільк. числ. Вказує на кількість, якої не вистачає до потрібної.
II -у, ч. , діал.
Бузок.