афазія
-ї, ж. , мед. Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку.
Амнестична афазія — неможливість називати знайомі предмети або згадувати події на фоні правильного опису їхньої суті.
Вербальна афазія — те саме, що моторна афазія.
Моторна афазія — порушення або відсутність усного мовлення при правильному сприйнятті розмови та письма.
Номінативна афазія — повна втрата здатності називати об'єкти.
Оптична афазія — неврологічний стан, який характеризується нездатністю називати візуально представлені об'єкти; аномія.
Сенсорна афазія — афазія, яка проявляється втратою здатності розуміти мову.
Синтаксична афазія — форма афазії, яка характеризується втратою здатності дотримуватися основних синтаксичних правил; катафазія.
Слухова афазія — форма афазії, за якої пацієнт нездатний розуміти значення слів, що вимовляються.
Субкортикальна афазія — моторна афазія, яка проявляється розладом усного мовлення за збереження внутрішнього мовлення, читання та письма.
Тотальна афазія — поєднання моторної і сенсорної афазії з втратою мови у всіх її проявах.
Травматична афазія — загальний термін для позначення будь-якої афазії, яка виникає внаслідок травми голови.
Транскортикальна афазія — моторна афазія, яка проявляється розладом активного мовлення за збереження здатності повторювати звернену мову та переписувати текст.