інший
-а, -е, займ. означ. 1》 Який відрізняється від названого; який існує, перебуває не в цьому місці, не за цих обставин; не цей, не той, другий.
|| Який змінився порівняно з попереднім; не такий, як раніше; інакший.
|| у знач. ім. інше, -шого, с. Те, що відрізняється від названого, даного; не те, що було.
|| Протилежний зазначеному.
|| Ще який-небудь із ряду однорідних предметів, явищ, із групи людей, об'єднаних спільною ознакою.
|| у знач. ім. інший, -шого, ч. ; інша, -шої, ж. ; інші, -ших, мн. Ще хто-небудь, крім названого, з групи людей, об'єднаних спільною ознакою.
В іншому разі — інакше.
Не хто інший, як ... — саме ця особа.
2》 перев. мн. Усі, крім названого (названих); решта.
|| у знач. ім. інші, -ших, мн. Усі, крім названого (названих); решта (про людей).
|| у знач. ім. інше, -шого, с. , перев. у сполуч. з усе. Усе, крім того, про що йдеться (йшлося).
Крім усього іншого у знач. вставн. сл. — слід ще додати, що ...
3》 Один із багатьох; деякий, який-небудь.
|| у знач. ім. інший, -шого, ч. ; інша, -шої, ж. Один (одна) із багатьох; дехто.
|| під час переліку, іноді повторюючись. Дехто з перелічуваних; частина.
4》 у знач. присл. і присудк. сл. інше, рідко. Не так, як досі; інакше.
Іншим разом — а) не тепер, не цим разом; б) іноді, часом.