індукція
-ї, ж. 1》 лог. Умовивід, за якого на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне; прот. дедукція.
2》 фіз. , ел. Збудження електричного струму в якому-небудь провіднику під час його руху в магнітному полі або зміни навколо нього магнітного поля.
Взаємна індукція — електромагнітна індукція, що зумовлена зміною струму в іншому контурі.
Електрична індукція — векторна величина, яка характеризує електричне поле у речовині з урахуванням електричної поляризації діелектриків.
Електромагнітна індукція — явище збудження електрорушійної сили у провідному контурі внаслідок зміни магнітного поля.
Електростатична індукція — поява електричних зарядів на окремих частинах провідного тіла під впливом електричного поля.
Магнітна індукція — векторна величина, що характеризує магнітне поле і визначає силу, яка діє з боку магнітного поля на заряджену частинку, що рухається (одиниця в СІ – тесла).
3》 фізіол. Взаємодія між процесами збудження та гальмування в нервовій системі, коли виникнення одного з цих процесів викликає розвиток іншого, протилежного.
Психічна індукція — навіювання однією особою іншій своїх переконань, поглядів, потягів.