імунітет
-у, ч. 1》 мед. , біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння.
Активний імунітет — імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену.
Гуморальний імунітет — імунітет, зумовлений наявністю певних біологічно активних речовин.
Набутий імунітет — імунітет, що розвивається внаслідок перенесеної інфекції або імунізації, має сувору специфічність і не передається спадково.
2》 Виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе місце в державі.
|| Звільнення дипломатичних працівників від деяких правових норм тієї держави, в якій вони акредитовані.
Депутатський (парламентський) імунітет — недоторканність депутатів парламенту, а іноді й інших представницьких органів влади.
Податковий імунітет — звільнення від сплати податків деяких юридичних чи фізичних осіб згідно з національним або міжнародним правом.
Президентський імунітет — недоторканність президента як глави держави; означає, що його не можна арештувати, затримати, притягнути до судової відповідальності на час обіймання своєї посади.
Суверенний імунітет — доктрина, згідно з якою суверенна держава не може переслідуватися у судовому порядку, а на її кошти не може бути накладений арешт.
Судовий імунітет — недоторканність судів як носіїв судової влади.
Тканинний імунітет — несприйнятливість тканини до ураження певними мікроорганізмами.