Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
іменник
I -а, ч. Відмінювана частина мови, що позначає предмет, дію, явище, ознаку тощо, напр.: стіл, читання, вітер, білість і т. ін.
II -а, ч.
Спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: іменник


матиме такий вигляд: Що таке іменник