ХРЕСТ
1. Знак, орнаментальний мотив, що в сиву давнину з'явився у зв'язку з солярним культом. Розташований в колі являвся космогонічним символом чотирьох пір року, чотирьох начал Всесвіту (додатково див. "Атлантиди хрест", "Венери круг", гаммадіон). Хрест у формі свастики добре відомий у мистецтві Стародавнього Дворіччя, де він символізував безперервний рух небесних світил, вічне життя. Його походження також пов'язують з символікою дерева (докл. див. "Світове дерево"). Два накладені один на одного хрести складали "Колесо Сансари" у буддистів; в магії він начебто відганяв злих духів, оскільки, опинившись на перехресті, ті не знали куди йти далі; скандинави вважали його символом неба, американські індіанці — знаком молодості й звільнення від страждань, вавілонці — символом води.
2. Дві перехрещені палки на Стародавньому Сході вважались і зображались як знаряддя найсуворішого покарання. Болісна страта на дерев'яному стовбурі з поперечиною застосовувалась стародавніми індусами, персами, її запозичили у Стародавньому Римі. Вважалась ганебною і принизливою.
3. Атрибут Космосу як центра Всесвіту, оскільки пересічення вертикалі і горизонталі, неба і землі виражало зупинку руху, рівновагу відцентрових і доцентрових сил.
4. Символ християнської релігії — знак страждання, спасіння і вічного блаженства, який відображається у всьому, що пов'язано з культом. Зокрема, як символ Причастя, емблема Євхаристії показувався круг поділений хрест на чотири рівні частини або поділений літерами "І" та "Х" на шість. Протягом століть виробились наступні графічні форми:
~ Андріївський — чотирикінцевий з однаково нахиленими загостреними гілками, у вигляді літери "Х". За легендою філософ Піфагор був розп'ятий на косому хресті, що символізувало його смерть як "сонячної людини" (ло речі, священне число Піфагора 10 отримало означення римською). Подібний символ мав місце в космогонії великого грека Платона. Апостол Андрій "Першозваний" теж прийняв мученицьку смерть на косому хресті., який став його атрибутом.
~ Антоніїв — трикінцевий, має вигляд літери "Т", докл. див. Тау хрест. (порівн. ~ єврейський).
~ бургундський — подібний до хреста Андріївського, але з кінцями у вигляді копальних лопат, продовжених короткими гілочками.
~ вилоподібний — у вигляді стовпа, з якого у два боки розходяться гілки, нагадуючи латинську літеру "Y".
~ вирізний — чотирикінцевий, кожний з який трохи загострено (кут орієнтовно 90°), а самі гілки подібно променям розходяться від центра збільшеними у своїй ширині.
~ вирубний — прямий стовпчик перетинає горизонтальна стрічка, а всі чотири гілки закінчені у вигляді тупокінцевих вирізів.
~ вірменський — має два різновиди:
а) подібний до хреста грецького, але трохи видовжена вертикаль. Через роздвоєні кінці його іноді називають восьмикінцевим. Часто зображався на чільних боках хачкарів, став емблемою автокефальної Вірменської Апостольської церкви.
б) Прямий стовп з двома нерівними горизонталями вгорі і нахиленою під ними. Всі кінці отримують дво- або трилопатеве закінчення.
~ гвельфський — більш видовжена форма хреста латинського.
~ Георгіївський — від маленького центрального круга на чотири боки розходяться однакові за розмірами промені з прямими кінцями.
~ головчастий — вертикаль пересікається горизонталлю, при цьому кінці всіх чотирьох гілок під прямим кутом зламані і продовжені рисками менших розмірів, дублюючи тим самим популярний у стародавні часи солярний знак, свастику (порівн. гаммадіон).
~ гострокінцевий — чотирикінцевий хрест з однаковими гострими торцями.
~ грецький — прямий стовп посередині пересічено горизонтальною стрічкою. Всі чотири гілки однакові за своїми розмірами.
~ єврейський — Т-подібної форми, докл. див. Тау хрест.
~ єгипетський — у вигляді вертикального стовпа, який завершено кільцем, під яким виконано горизонтальну стрічку. докл. див. анх.
~ єрусалимський — являє собою комбінацію з п'яти хрестів, одного великого, який своєю формою нагадує хрест подвійний головчастий, чотири поля котрого між гілками заповнені такими же хрестиками, тільки маленькими. В часи Хрестових походів він був гербом Єрусалимського королівства.
~ женевський — прямий з короткими гілками срібного кольору на темно-червоному тлі.
~ загострений — є пересіченням коротких вертикального і горизонтального брусів, які завершені загостреними кінцями.
~ зірчастий — за основу взято хрест грецький, але до кожної з чотирьох гілок прилягає п'ятикутна зірочка.
~ з терновим вінцем — форму восьмикінцевого православного хреста поєднано з поміщеним в центрі зображенням тернового вінка, що мало наочно свідчити про страждання Христові. Став емблемою Страстей Господніх.
~ ірландський — сполучення рівнокінцевого хреста з кругом, при цьому гілки виходять за межі кола (синонім — квесте-хрест). Нагадував про блукання рицарів-хрестоносців.
~ каплеподібний — трохи видовжений, кожна з чотирьох гілок трохи розширяється і закінчується тризубом у вигляді круглих капель. Середохрестя теж відзначалось круглою каплею. Був розповсюджений у Візантії та Київській Русі, символізуючи каплі крові пролитою Христом під час страти.
~ кардинальський — шестикінцевий, що утворено пересіченням вертикального стовпа двома горизонтальними стрічками, з яких нижня довша за верхню. Верхня і бокові гілки мають закінчення у вигляді трьох листків.
~ католицький — те саме, що і ~ латинський.
~ кельтський — кам'яна стела, у верхній частині якої сполучаються коло і хрест, символізуючи поєднання солярного знака і християнського атрибута. За іншими версіями — хрест, що входить в земне коло, знак чотирьох стихій або пір року.
~ Константинів — те саме, що і монограма імператора Константина. докл. див. хрест монограмний.
~ конюшинний — з чотирма гілками, які закінчуються схематичними зображеннями конюшини. Був атрибутом св. Патрика.
~ корсунський — основою слугує ~ грецький, кожна гілка має невеликі розширення. Вживався у Візантії, згідно переказу таким хрестом у Корсуні (Херсонесі) хрестили київського князя Володимира і він був встановлений у Києві на високому березі Дніпра.
~ косий десятикінцевий — у вигляді вертикального стовпа, пересіченого чотирма горизонтальними стрічками, з яких нижня — найдовша, а верхня — сама коротка. При цьому друга зверху стрічка може трохи відхилятися від горизонталі.
~ криноподібний — подібний до хреста грецького, але кожну гілку тут замінено трипелюстковою квіткою лілії (крином), яка з давніх-давен вважалась символом влади.
~ круглий — в основу покладено ~ подвійний головчастий, чотири гілки якого закінчені маленькими кружками.
~ латинський — вертикальний стовп у верхній частині пересікається горизонтальною стрічкою таким чином, що на відміну від хреста грецького більш-менш рівними опиняються тільки верхня і бокові гілки.
~ литовський — вертикальний стоп поділено на три частини і пересічено двома однаковими за розмірами стрічками.
~ лотаринзький (патріарший, храмовників) — прямий стовп посередині перетинається горизонтальною стрічкою меншої довжини, а верхня гілка ще раз пересічена посередині невеликою горизонтальною стрічкою. Внаслідок утворюється шестикінцева форма.
~ мадярський (угорський) — являє собою композицію з шестикінцевого хреста, який увінчує корону з трьома трипелюстковими виступами. П'ять гілок хреста мають трапецієподібні кінці.
~ мальтійський — подібний до хреста Георгіївського, але загострені промені сходяться не до центрального круга, а до маленької крапки. Замість прямих кінців гілки отримали вирізи, виконані під тупим кутом, внаслідок чого виявився восьмикінцевим. Являвся емблемою Мальтійського рицарського ордена, який спочатку називався Госпітальєрів, потім Іоаннітів. Вони носили малинову мантію, чорний плащ з білим хрестом на лівому боці грудей і присвятили себе захисту паломників і піклуванню за хворими. Тому білий колір хреста означав бездоганність, рицарську честь, чотири гілки — розсудливість, справедливість, силу духу, помірність, а вісім кінців — вісім благ, які Христос проголосив у Нагірній проповіді для праведників (утіху, лагідність, милість, щиросердість, мир, правду, справедливість, любов).
~ монограмний — шестикінцевий, у вигляді прямого стовпа, який в середині пересікається двома рівними за довжиною гілками. Всі кінці акцентовані невеликими розширеннями, а вгорі біля вертикальної гілки виконано кільце, внаслідок чого утворюється суміщення літер "Х" і "Р". Подібний знак мав місце і в античному мистецтві, але в епоху європейського Середньовіччя став монограмою Христа (дві перші літери), а також монограмою першого християнського імператора Константина Великого.
~ місячний — за основу взято ~ грецький, але до кожної з чотирьох гілок прилягає четвертинка круга у вигляді мусульманського півмісяця.
~ неповний трилистий — такий же як і ~ трилистий, але нижній кінець вирішено прямим торцем, без всякого ускладнення.
~ папський — має вісім кінців, з який нижній трохи довший за інші. За основу слугує форма хреста лотаринзького, накреслення якого доповнено ще однією горизонтальною стрічкою, виконаною під центральною. При цьому верхня і нижня стрічки мають однакову довжину.
~ патріарший — за формою те саме, що і ~ лотаринзький, ~ храмовників. Використовувався як печатка намісників візантійських імператорів.
~ пенькуватий — чотирикінцевий, всі боки гілок якого прикрашені пеньками.
~ перехрещений — основою є ~ грецький, але всі чотири гілки ближче до своїх кінців пересікаються коротенькими рисками, внаслідок чого кожна з них нагадує хрестик.
~ петровський — чотирикінцевий, з горизонтальною перекладкою, яка розташована у нижній частині вертикального стовпа. Нагадував про страту апостола Петра, якого розіп'яли донизу головою на перевернутому хресті.
~ плетений — чотирикінцевий, кожна гілка зображена у вигляді переплетеного мотузка.
~ подвійний — основою може слугувати ~ грецький, який в центрі під кутом 45° пересікається точно таким же за формою і розмірами. З поч. XVII ст. така форма хреста стала емблемою Англії, оскільки з часів короля Ричарда Левового Серця в країні вживався прямий, а після вступу на трон шотландського короля Якова його було доповнений косим, шотландським.
~ подвійний головчастий — основою залишається форма хреста головчастого, однак всі чотири кінця закінчені невеликими прямими рисками, спрямованими на два боки. Його форму можна розглядати також як сполучення чотирьох Т-подібних "Тау" хрестів. Такі хрести зображались у європейському мистецтві в епоху Меровінгів, а в XII–XIII ст. вони з'явились на плащах рицарів Тевтонського ордена.
~ православний — існує в трьох варіантах:
а) Вертикаль поділена на три частини, верхня перекладина — горизонтальна, а нижня — нахилена. Вона трактувалась як згадка про двох розбійниках, яких розіп'яли разом з Христом. Один з них, що хулив Ісуса, мав відправитися у пекло, а тому, що покаявся, судилося бути в раю. Ця форма застосовувалась при спорудженні поклінних хрестів.
б) Вертикальний стовп поділено вже на чотири частини і у трьох місцях пересічено трьома стрічками, з яких верхні горизонтальні, а нижню виконано під невеликим кутом до вертикалі. При цьому стрічки відзначаються розмірами: верхня — найкоротша, а середня — найдовша. Вважалось, що саме на такому хресті розіп'яли Христа, який на Голгофу ніс тільки верхню перекладину, вже на місці страти добавили середню для рук і нижню для ніг, а над головою прибили дощечку з образливим написом.
в) На відміну від зазначених шести- і восьмикінцевого мав місце семикінцевий, коли вся композиція завершується верхньою перекладкою. Тут нижня коса перекладина трактовано як "підніжжя хресне".
~ прусський — з чотирма кінцями, які закінчуються ліліями.
~ п'ятикінцевий — те саме, що і ~ французький.
~ римський — те саме, що і ~ латинський.
~ ромбічний — подібний до хреста грецького, від якого відрізняється тим, що кінці всіх чотирьох гілок завершені маленькими ромбами.
~ св. Андрія — подібний до хреста Андріївського, від якого відзначається тим, що кінці променів не загострені, а начебто обрубані. Його форма була покладена в основу ордена Російської імперії, яким нагороджувались за найвищі заслуги перед Батьківщиною, вона також став емблемою російського військово-морського прапора.
~ св. Якова — за основу взятий ~ латинський, але має розширені кінці та невелике стовщення посередині нижньої частини.
~ сонцеподібний — те саме, що і ~ подвійний. У християнській символіці збагачувався тим. що вертикальна гілка зростала у висоту і збагачувалось монограмою Христа — грецькою літерою "Р".
~ тевтонський — докл. див. хрест подвійний головчастий.
~-тризуб — горизонталь з трьома паралельними гілками (символ блискавки, влади, сили) було поєднано з монограмою Христа, внаслідок гілки виявилися спрямованими кінцями донизу, а горизонталь увінчаною грецькою літерою "Р". Став емблемою хрещення.
~ трикутний — такий же як і ~ ромбічний, тільки замість ромбів на кінцях виконані рівнобічні трикутники.
~ трилистий — чотирикінцевий, який на відміну від хреста грецького має закінчення кожної гілки у вигляді трьох листків. В Росії його форма використовувалася для виконання напрестольних.
~ трилистий перехрещений — основою є форма хреста перехрещеного, яка збагачується ускладненими кінцями, кожний з 12-ти вирішується у вигляді трьох листків.
~ угорський — те саме, що і ~ мадярський.
~ французький — має п'ять гілок, які сходяться до одного місця і мають вигляд гострих стрілок, закінчених тупокінцевими вирізами.
~ храмовників — те саме, що і ~ лотаринзький.
~ "царя Слави" — ранньохристиянський символ, — увінчання Т-подібного "Тау" хреста грецькою літерою "Р", який вважався знаком Ісуса Христа.
~ чотирикінцевий о восьми променях — вертикальний і горизонтальний бруси мають на кінцях вирізи, які подібні променям, спрямованим на всі боки.
~ швейцарський — те саме, що і ~ женевський.
~ шотландський — те саме, що і ~ андріївський, оскільки св. Андрій вважався покровителем Шотландії.
~ ягеллонський — те саме, що і ~ литовський.
~ якірний — подібно до хреста грецького має чотири однакові за розмірами гілки, але їхні кінці мають закінчення у вигляді корабельних якорів.
Формами хрестами зумовлені плани багатьох християнських храмів, зокрема:
~ св. Антонія — у вигляді літери "Т" був переважно прийнятий для ранньохристиянських церков;
~ грецький — з чотирма однакової довжини раменами — для ранньовізантійських, пізніше православних церков, а також католицьких храмів в епоху Ренесансу, періоду класицизму тощо;
~ латинський — з більш довгим нижнім раменом — для більшості католицьких церков, починаючи з часів середньовіччя, а також низки православних храмів.
Увінчання бані храму ~ означає перемогу Ісуса Христа над смертю, а коли ~ поставлений на мусульманський півмісяць, то це мало свідчити про перемогу християнства над іншими віруваннями. Але раніше підніжжя у вигляді півмісяця означало купель, у якій Церква приймала хрещення, його також порівнювали з колискою Христа у Вифлеємі, з чашею Євхаристії, кораблем Церкви, якорем надії. Зображення хреста на ступінчастому цоколі розкривало історію розп'яття на Голгофі. Форми хреста на главах храмів вже в XVI ст. перетворилися на видатні мистецькі твори, відзначаючись вишуканістю силуетів, стрункістю, пропорційною злагодженістю. Згодом до їх проектування залучалися провідні зодчі і художники. У християнському світі мотив хреста широко застосовується у меморіальних спорудах, встановлюється на надгробках, вводиться в композиції пам'ятників. Його часто використовували для увінчання монументальних споруд над могилами захисників Батьківщини і трагічно загиблих. Спеціальні назви отримали:
~ водружальний — поставлений при закладенні християнського храму на місці майбутнього престолу. Виконується з дерева восьмикінцевої форми.
~ закладний — керамічний або кам'яний різьблений, який вмуровувався у стіну храму при його спорудженні.
~ поклінний — встановлений вздовж дороги і призначений для молитовних поклонів.
Розроблені у середньовіччя основні форми хреста активно вводилися в геральдичні композиції, які у пізніші часи зберігалися у прапорах країн, гербах земель і міст, державних нагородах і знаках.