ОРАНТА
(лат. — що молиться)
Один з іконографічних типів Богоматері, монументальне зображення якої звичайно поміщається в консі центральної апсиді храму, а також на візантійських та давньоруських іконах. Фігура показана фронтально у зріст з піднятими до рівня лиця руками і долонями, зверненими до глядача, символізуючи тим самим захист віруючих, непохитність віровчення. Іконографія походить від зображень перших християн у римських катакомбах.