МОНАСТИР
(грец. — усамітнене житло)
Комплекс різних споруд або приміщень, призначений для проживання людей, які присвятили себе служінню релігійному культу. Виконувались у вигляді приміщень, заглиблених в скелях або землі (т. зв. печерні) або складались з наземних храмів, доповнених житловими і господарськими будівлями. У середньовічні часи християнські М. одночасно виконували оборонні функції і огороджувалися фортечними стінами з баштами. Чимало монастирських ансамблів отримували меморіальне значення, створювались на честь видатних подій в історії країни, житті народу, знаменних явищ і релігійних свят.