МЛИН
Споруда для розмелювання зерна. У старовину М. споруджувалися водяними, вітряними (докл. див. вітряк) і земляними (докл. див. топтак). Водяні в Україні існували двох типів: наплавні й стаціонарні. Перші зводили на великих річках, розміщуючи їх на човнах. У стаціонарних М. оберталось закріплене на горизонтальному валу колесо-привод, надаючи енергію механізму для розмелювання зерна. Через влаштування пристроїв з нижнім і верхнім боєм спостерігалось два підтипи. У М. з нижнім боєм використовувалась природна течія річки, з верхнім — вода по жолобах подавалась зверху, падала на лопати-ковші, обертаючи колесо-привід. Загалом водяні М. відзначались надзвичайним розмаїттям конструктивних вирішень і зовнішнього вигляду. Крім означених стаціонарних існували:
млини ладейні — плавучі, влаштовані на човнах ("ладьях" — російською мовою);
млини мутовки — найпростішої конструкції, оскільки колесо і жорно закріплялись на загальному вертикальному валі.