ЛОПАТКА
(ст.слов.)
Вертикальний і плоский виступ на стіні, який не має капітелі і бази (порівн. лізена, пілястра). Л. характерна для романського і давньоруського зодчества, де поділяла поле стіни на окремі прясла і переважно відповідала внутрішньому розплануванню, одночасно виконуючи функції контрфорса. Крім звичних мають місце:
~ висяча — розміщена на тлі стіни, без нижньої підпори у вигляді цоколя, кронштейна чи тяги. Внаслідок створюється враження, що форма вільно "висить".
~ огинаюча — виступаючий з мурування кутовий обсяг у вигляді двох з'єднаних лопаток на сусідніх гранях.