КОМБІНАТОРИКА
(лат. — сполучати)
Один з композиційних засобів, що полягає у складанні значної кількості варіантів із заданих елементів, що досягається їх чергуванням, попарним з'єднанням, перестановкою, дзеркальним повтором. Використовується для виконання простих орнаментальних мотивів, у геометричному стилі. Переважає в архітектурі пуризму конструктивізму та інших течій XX ст., у яких композицію зведено на рівень гармонізації формальних елементів, а художній зміст підмінене естетичною цінністю конструкції.