КЛІТЬ
(давньорус. — комора)
1. Прямокутний зруб з покладених один на одного вінців, який являвся вихідним елементом при спорудженні простих за формою дерев'яних хат, господарських будівель, а також храмів (див. клітська церква).
2. Однозрубна будівля, яка не опалювалася і слугувала для зберігання майна або продуктів. Крім них існувала:
~ на зграї — житловий зруб на підкліті, призначеному для хліва. Мав місце в архітектурі Російської Півночі.