КЕСОН
(фр. < італ. — ящик)
1. Пластично оброблене заглиблення квадратної, шестикутної або восьмикутної форми на поверхні арок чи склепіння, яке облегшувало перекриття і одночасно створювало декоративний ефект (порівн. касета). Походить від конструкції балкового перекриття, що мало місце в давньогрецькій архітектурі. Римляни перетворили його в декоративний мотив. В часи Ренесансу К. прикрашалися бордюрами, центральні поля збагачувалися розетками та іншими рельєфними прикрасами (порівн. лакунарій).
2. Бетонна або залізобетонна конструкція у вигляді замкненої камери, що відкрита знизу. Використовується у гідротехнічному будівництві, при спорудженні мостових підпор, фундаментів глибокого закладання у насиченому водою ґрунті.