КЕЛІЯ
(давньорус. < лат. — приміщення)
Житлове приміщення ченця або монахині у християнському чи іншому монастирі. Звичайно відзначалося маленькими розмірами і скромним вбранням. Існують т. зв.:
~ братські — приміщення для постійного мешкання монахів однієї обителі. Більш комфортабельні К. влаштовувалися у багатих монастирях для знатних ченців. Інколи термін застосовують для житлових чарунок (худжр), влаштованих у мусульманських медресе.