ДИНАМІКА , ДИНАМІЧНІСТЬ
динаміка (динамічність) (грец. — сила)
Естетична характеристика сприйняття форми у творів мистецтва. Художнє переживання створеного уявою митця простору-часу є основним змістом образотворчого мистецтва. Д. досягається різними засобами на кожному етапі розвитку культури, наприклад, в печерах кам'яного віку крапками і тире показувалось дихання тварин, а парними крапками — сліди руху, на крито-мікенських розписах вирішувалось прийомами "летучого галопу" і "широкого кроку", у творах майстрів ренесансу здійснювалось зображенням волосся і тканин що розвіваються на вітру, діагональною композицією тощо. В орнаменті Д. виражається формами зиґзаґа, блискавки, меандру, хвилі. В містобудівному мистецтві Д. досягається асиметричним розташуванням споруд, в архітектурі — концентрацією пластичних елементів або навмисно масивних форм на одному боці, протиставленням розмірів, засобами ритму, кольору тощо (порівн. статичність).