ДЗВІН
(давньорус. < санскр. — звук)
Відкритий ярус баштової споруди (переважно культової), стовп або стіна з прорізами, призначені для підвішування дзвонів. В Китаї дзвоники прикріплялись до карнизів храмів і видавали звуки, коли дув вітер, вважалось, що прикрашені магічними зображеннями вони відганяли злих духів. У Західній Європі дзвони підвішували на поворотних балках, зв'язаних з важелями. На Русі храмові дзвони були запозичені не з Візантії, а із Заходу. Але їх прикріпляли до нерухомої балки і завдяки розгойдуванню "язиків" і ударам об стінки дзвонів зсередини отримували потрібні звуки.