ГОРОДИЩЕ
(ст.слов.)
Стародавнє укріплене поселення, яке звичайно оточувалося земляним валом з ровом або глинобитними, кам'яними чи цегляними стінами. Різновидом останнього є:
~ з житловими стінами — територія, що функціонувала у якості загону для скотини, оточувалась надзвичайно широкими стінами, виконаними з каменю або сирцевої цегли. Всередині стін малися житлові кімнати, часто з'єднані коридором. У плані Г. ж. с. мало іррегулярну форму, підпорядковану рельєфу, або правильного прямокутника, коли підносилось на платформі. Для посилення обороноздатності зі стін виступали башти, де й влаштовувались ворота з заплутаним входом. Такі монументальні споруди характерні для бронзового віку у Середній Азії, можливо являлись архітектурним втіленням концепцій зороастризму.