ГЕРМА
(грец. — підпірка, стовп)
Скульптурне зображення людської голови або бюст на призматичній підставці. Спочатку з'явилося у Стародавній Греції у вигляді придорожньої піраміди з каменів, нагорі якої клали їжу для мандрівників, котру присвячували богу Гермесу, що й зумовило назву. Згодом під впливом етруських бюстів Г. стала скульптурним портретом на постаменті, вирішувалася у вигляді стовпа з бородатою головою вгорі або кам'яного стовпа над місцями поховань, що символізувало "охоронців" воріт, доріг, кордонів. Була також дорожнім покажчиком з відзначенням відстані до населеного пункту. Пізніше колони або пілястри замість капітелей увінчувалися портретними зображеннями філософів і державних діячів. Починаючи з епохи Ренесансу, Г. прикрашали палаци, площі й парки, а в мистецтві маньєризму набули примхливі форми. В меблях різьблені герми служили підпорами, консолями. Прийнято відрізняти:
гермерот — подвійна герма із зображенням дволикого Януса або Діониса з Гераклом.