ВЕЖА
(давньорус. — будинок-повозка)
1. Переважно сторожова дерев'яна башта, яка в укріпленнях служила для спостереження і отримувала фортечний характер. Спочатку робилась пересувною і встановлювалась на колеса або полози.
2. Кругла або багатогранна у плані висока оборонна споруда з розташуванням захисників на верхньому майданчику, яка могла знаходитися окремо або вписуватися в укріплення (докл. див. башта). Як окремий підтип існувала:
~ монталамберівська — кругла мурована вежа перед фортецею чи на березі моря.
3. Житлова будівля народу саамі на Кольському півострові; те саме, що і кота.