ВАТ
(кхмерською, тайською — храм-гора)
Буддійський монастир, храмовий комплекс з різноманітних святилищ типу пранг і чеді, службових, житлових і господарських споруд, скарбниць. Зводився у середньовічному Таїланді та інших країнах. Баштові обсяги символізували священну гору Меру, де жили боги і померлі герої. Початок формування В. припадає на XI ст., розквіт — на XIV–XV ст., коли зводилися розвинені ансамблі, прикрашені скульптурою, розписами, керамікою. В них входили базилікальні храми — боти, а також вехани, що відзначалися великим розмаїттям, збагачувалися портиками галереями і каналами, оточувались огорожею з воротами.