БЕТОН
(фр. < лат. — гірська смола)
Ущільнена суміш щебеня, гальки, гравію з розчином цементу або інших в'яжучих речовин, яка після висихання набуває велику твердість. Застосовується як будівельний матеріал для фундаментів, стін, підпор мостів та інших частин споруд, для покриття шляхів тощо. Ще у Стародавньому Римі був винайдений Б., що називався "злита система" і являв собою суміш пуцолани, вапна, гальки, щебеня та яєць, розчин яких після застигання набував надзвичайну міцність. Він використовувався для спорудження склепінь і куполів над величезними залами.