ІКОНОСТАС , ІКОНОСТАВ
іконостас (іконостав) (грец. — образ і місце)
1. Перегородка з іконами, яка відокремлює вівтарну частину православної церкви від молитовного залу, своєрідний портик віми (порівн. ретабло, леттнер). Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса. Ще у Візантії IV–VI ст. з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII ст. вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки в XIV ст. в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились в 12 пілястр (символ 12 "стовпів" Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло. Відображаючи ідею "Небесного граду", загальна композиція іконостаса визначалася габаритами самого храму, розмірами ікон, їх взаємним розташуванням та кольоровою гамою.

В іконостаса влаштовувалося три входи: північний, південний і центральний — Царські врата, головним сюжетом котрих було зображення чотирьох євангелістів і сцени Благовіщення. Ряди ікон, т. зв. чини розташовуються на тяблах у певній послідовності: 1-й ярус з Царськими вратами, це — т. зв. місцевий чин, у якому знаходяться зображення Господа і Богоматері, ікони святих, яким присвячено храм, а також самі шановні у даній місцевості (т. зв. місцеві). Над ним розташований вузький т. зв. малий святковий чин. Вище знаходиться Деісусний чин — головна частина іконостаса, де в центрі зображено Спасителя, а зліва і справа розміщаються ікони Богоматері, Іоанна Хрестителя і апостолів. Наступний ярус — Святковий чин із показом дванадцяти найголовніших свят православної церкви, а саме: Хрещення, Вшестя, Благовіщення, Вхід Господа в Єрусалим, Вознесіння Господнє, Преображення Господнє, Успіня, Різдво Пресвятої Богородиці, Здвиження Животворящого Хреста Господня, Покров Пресвятої Богородиці, Введення до

Загалом розвиток композицій іконостаса співпадав зі стильовим розвитком мистецтва. Так, архітекторами XIX ст. створювали їх у вигляді тріумфальних арок.
2. Кіот в інтер'єрі церкви, який примикає до стовпа або простінка.