ФОКУС
фокус; ч.
(1)
(лат., вогнище, осередок)
1. Точка, в якій збираються промені, відбиті сферичним дзеркалом або заломлені лінзою.
2. Точка, відношення віддалей якої від будь-якої точки на еліпсі, гіперболі, параболі до віддалі її від певної прямої (директриси) є сталою величиною.
3. Вогнище хворобливого процесу в організмі.
4. Ф. вимовний - місце утворення мовного звуку.
5. Центр, осередок чого-небудь
(напр., землетрусу).
(2)
(нім.)
1. Спритний прийом, трюк, що вражає глядачів своєю уявною надприродністю, грунтується на обмані зору завдяки вправності і швидкості рухів виконавця, а також на спеціальних пристосуваннях і маловідомих хімічних та фізичних явищах.
2. Подія, вчинок, дія і т. ін., що привертають увагу своєю незвичайністю, несподіваністю.