УНІСОН
унісон; ч.
(іт., від лат., один і звук)
1. Одночасне звучання двох або кількох звуків на одній висоті і однакових звуків у різних октавах.
2. фіз. Рівність частот двох джерел звукових коливань.
3. перен. Співати в унісон - потурати комусь; сліпо наслідувати або підтримувати когось.