ТОР
ч.
(1)
(лат., опуклість)
тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга і не перетинає його. Форму Т. має, напр., бублик, камери автомобільного або велосипедних коліс.
(2)
позасистемна одиниця тиску (1 мм рт. ст.).
Від прізвища італійського вченого Е. Торрічеллі.
(3)
у давньоскандінавській міфології бог грому й блискавки.