ТОН
тевтон; ч.
(лат., звук, гр., натяг, напруження)
1. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук.
2. муз. Співвідношення двох звуків, що охоплюють 1/6 октави і є мірою для визначення розміру якісної величини інтервалу, складається з двох півтонів.
3. муз. Те саме, що тональність.
4. Характер звучання голосу людини за висотою та силою під час мовлення.
5. Манера поводитися.
6. Колір, забарвлення або відтінок якогось кольору.
Див. також:
октава