ТИК
ч.
(1)
(фр.)
мимовільні одноманітні скорочення певних м'язів або груп м'язів (частіше обличчя).
(2)
(англ., від порт., з малайського)
рід багаторічних деревних рослин родини вербенових. Поширені у вологій лісовій смузі Південної і Південно-Східної Азії, на о. Ява. Деревину Т. використовують у суднобудуванні, виробництві меблів тощо.
Інша назва - тикове дерево.
(3)
(гол.)
цупка лляна чи бавовняна тканина переважно саржового переплетення.