СЕРВІТУТ
сервітут; ч.
(лат., підпорядкованість, повинність)
1. В античному, феодальному суспільствах обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо.
2. С. міжнародний - обмеження суверенітету однієї держави над тією чи іншою її територією на користь іншої держави або держав.