ПАНЦИР
панцир; ч.
(нім., з іт., від лат., живіт)
1. У давні часи та за середньовіччя частина бойового спорядження воїна для захисту тулуба від ударів зброї. Виготовляли з шкіри тварин, дерева, металу тощо.
2. Загальна назва захисних твердих зовнішніх скелетних (хітинових, вапнистих, кістяних, рогових) утворів тварин.
3. Металева обшивка у військових кораблів, поїздів; броня.