ОРАКУЛ
оракул; ч.
(лат., від кажу, прошу)
1. У давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, яке було відповіддю богів на запитання віруючих, що давалося через жерців - один з найважливіших засобів спілкування людини і божества. О. давались у різних формах - сон, знамення.
2. Місце, як правило, святилище, де відбувалися пророцтва
(напр., О. Аполлона в Дельфах у Греції), 3. Жрець, який від імені божества відповідав на запитання віруючих.
4. перен. Особа, висловлювання якої визнаються незаперечною істиною; жрець-віщун.
5. Ворожильна книга; порадник ворожбита.