НОУМЕН
ноумен; ч.
(гр., осягнуте розумом)
у платонізмі і середньовічній схоластиці - те, що осягається розумом на противагу даному в чуттях (феномену). В філософії І. Канта поняття, яке фіксує, що межею пізнання є чуттєвість.
Див. також:
кантіанство