НОТА
марнота; ж.
(лат., знак, позначка, зауваження)
1. Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості; значок.
2. Окремий звук певної висоти у музиці, співі.
3. Текст музичного твору, записаний умовними графічними знаками; аркуш, зошит з таким записом.
4. Тон, інтонація голосу, що виражають яке-небудь почуття, ставлення до кого-, чого-небудь.
5. у міжнародному праві - офіційне письмове звернення уряду однієї держави до іншої; послання, лист, грамота.