НОБІЛІТЕТ
нобілітет; ч.
(лат., знать)
у Стародавньому Римі - прошарок знатних людей, які виконували магістратури (займали вищі державні посади); спочатку до нього належали тільки патриції, а в період республіки - і плебейська знать. На межі 3-2 ст. до н. е. коло знаті (нобілів) складало 20 патриціанських і 30 плебейських сімей. Склад і привілеї Н. не визначались законом — вони базувались на традиціях і громадській думці. Крах Республіки (1 ст. до н. е.) став крахом Н. - в епоху Імперії зникли привілеї знаті і псевдопоняття нобілітет
Див. також:
аристократія,
магістратура,
плебеї