НАЇБ
наїб; ч.
(араб., намісник)
1. За середньовіччя в мусульманських державах правитель округу або провінції.
2. В закавказьких ханствах - начальник магалу (територіальної дільниці).
3. В імаматі Шаміля - намісник імама на певній території.
4. В султанській Туреччині помічник мулли, каді, цехового старшини.