ЛЕН
лен; ч.
(1)
(нім., від позичати)
1. У Західній Європі за феодалізму спадкове володіння (земля або інші джерела прибутків), що його надавав сеньйор своєму васалові при умові виконання військової або адміністративної служби.
2. Податок, що збирався з денного помістя.
Див. також:
алод,
альменда,
апанаж,
латифундія,
манор,
феод
(2)
(сканд.)
адміністративна одиниця в Швеції, округ.
Див. також:
аймак,
вілайєт,
департамент,
дистрикт,
кантон,
комітат,
комуна,
ном,
префектура,
провінція,
район