КАШТЕЛЯН
каштелян; ч.
(лат., той, що живе в фортеці, від укріплення, замок)
1. За раннього середньовіччя сановник, призначуваний королем або князем для управління фортецею, який здійснював військові, судові й фіскальні функції у каштелянії - адміністративній окрузі, що прилягала до фортеці.
2. Згодом - доглядач замку або громадського будинку.
3. Сторож у католицькому храмі.
4. Почесний титул польського сенатора у 15-18 ст.
5. Особа, що завідує білизною в готелі, лікарні, гуртожитку тощо.