КАНЦЛЕР
канцлер; ч.
(нім., від лат., воротар)
1. У часи середньовіччя (переважно у Західній Європі)
особа, що займала при дворі монарха високі посади (охоронця державної печатки, керівника канцелярії тощо).
2. Одне з найвищих державних звань (наприклад, у Великобританії - лорд-канцлер - голова палати лордів і міністр юстиції, канцлер державної скарбниці - міністр фінансів).