ЗЕНІТ
зеніт; ч.
(фр., від араб., земт, букв. - шлях, напрям)
1. Найвища точка неба над головою спостерігача; обрій, овид, горизонт, видноколо, виднокруг, крайнебо, небозвід, небокруг, круговид, кругогляд.
2. Точка перетину вертикальної лінії з небесною сферою.
3. перен. Найвищий ступінь, точка чогось; апогей, вершина.