ЕФІР
ефір; ч.
(гр.)
1. За уявлення давніх греків, сонцесяйний верхній шар повітря, де перебували боги.
2. Гадане середовище, яке нібито заповнювало проміжки між частинками і весь світовий простір. Існуванням Е. прагнули пояснити поширення світла тощо.
3. Клас органічних сполук, що складаються з двох радикалів, пов'язаних між собою атомом кисню.