ЕКЛЕКТИКА
еклектика; ж.
(гр., той, що вибирає)
1. Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е.- 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання відмінностей між ученнями й школами.
2. Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; безпринципне запозичення й змішування суперечливих ідей, оцінок теорій.
3. перен. Відсутність оригінальності і самостійності.