ДИСОНАНС
дисонанс; ч.
(фр., від лат., різноголосий, різнозвучний)
1. муз. Немилозвучність, звучання двох і більше звуків, яке викликає почуття неузгодженості; відсутність стійкого співзвуччя - консонансу.
2. літ. У віршуванні - один з видів неповної рими, коли в словах, які римуються, збігаються приголосні при частковій або повній розбіжності голосних.
3. Відсутність у чомусь гармонії, невідповідність слів або поведінки когось настроям, переконанням інших людей.