ДАО
дао; с.
(кит., шлях, закон, принцип)
поняття давньокитайської філософії, яке означало: в теорії пізнання - "шлях" природи, її закономірність; в етиці - смисл життєвого шляху людини, етичну норму ("дао-де"); в логіці - підставу, засновок, аргумент ("дао-лі").