ГАРМОНІЯ
гармонія; ж.
(гр., скріплення, злагодженість)
1. Струнка узгодженість частин єдиного цілого.
2. Музичний клавішний інструмент.
3. Засоби музичної виразності, що грунтуються на поєднанні тонів у співзвуччя й послідовності співзвуч в умовах ладу й тональності.
4. Розділ теорії музики, в якому викладені принципи побудови та співвідношення акордів у процесі музичної творчості.
5. Співмірність окремих частин будови (в цілому і між собою) або архітектурного комплексу.
6. Уподібнення голосних, характерне для тюркських, монгольських, фінно-угорських та інших мов, переважно аглютинативних.
Див. також:
аґлютинація