ВЕТО
вето; с.
(лат., забороняю)
1. Право верховної влади забороняти або припинити введення в дію законопроекту, прийнятого законодавчою установою; вето, як правило, належить монархові або президентові, а також верхній палаті парламенту щодо законопроектів, прийнятих нижньою палатою.
2. В міжнародному праві В. іноді називають право постійного члена Ради Безпеки ООН заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден.