БУРДЮГ
(тюрк.)
примітивне архаїчне козацьке помешкання землянкового та напівземлянкового типу. В його основі була прямокутна яма, заглиблена в грунт на 1 – 1,5 м, в яку по кутках вкопувалися стовпи. Між ними ставився плетений з хмизу каркас. Бурдюг обмазувався глиною і інколи вибілювався вапном. Стовпи і каркас незначно підіймалися над землею. Перикриття, дво- або чотирисхиле, вкривалося очеретом, а зверху інколи накладався грунт. Б. виступав як основа запорозьких зимівників. За часів Нової Січі такий тип житла уже був анахронізмом і зустрічався дуже рідко, переважно на прикордонні, як сезонне тимчасове помешкання рибалок та мисливців. Йому на зміну прийшло наземне житло саманного типу, добре відоме як хата-мазанка.