БУНЧУК
бунчук; ч.
(тур.)
військова регалія у вигляді палиці з кулею або вістрям на верхньому кінці, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або турячого хвоста. Знак влади в Криму, Польщі, Запорізькій Січі та Гетьманщині. В Туреччині, звідки він був запозичений, у Б. нараховувалось від одного до семи (найбільше у султанського Б.) пасм і він використовувався замість прапора чи військового знака. На Січі Б. виготовлялися з білого волосся та червоних мотузок, а з гетьманських звисали посріблені китиці. Охороняв та захищав Б. генеральний бунчужний і його помічники – бунчукові товариші або підбунчужні.
Див. також:
регалії