БУЛАВА
булава; ж.
(тюрк.)
1. Вид холодної зброї у формі палиці, на одному з кінці якої закріплена головка у формі кулі, восьмигранника чи шестигранника. Руків'я Б. виготовлялось найчастіше з дерева, рідше - металу, а головка - з металу або каменю.
2. Один з клейнодів у реєстровому козацькому війську, на Запорізькій Січі та в Гетьманщині, що був ознакою влади і гідності гетьмана (кошового отамана).